ПОЧАТКОВИЙ ПЕРІОД КАТЕРИНІВСЬКИХ РЕ

ПОЧАТКОВИЙ ПЕРІОД КАТЕРИНІВСЬКИХ РЕФОРМ
Перші роки царювання Катерини II відзначені зусиллями влади щодо стабілізації внутрішньополітичної ситуації, зміцненню нового режиму, завоюванню популярності в народі. У першій половині 1760-х рр. було розкрито кілька дрібних змов серед солдатів і офіцерів гвардії, заздрили стрімкому злету деяких своїх колишніх товаришів після перевороту 1762 Найбільш серйозним випробуванням для влади стала невдала спроба в 1764 р. поручика В. Я. Мировича звільнити з Шліссельбурзької фортеці і звести на престол поваленого в 1741 р. принца Івана Антоновича.
Основні зусилля нової влади були направлені на вдосконалення системи управління і зміцнення фінансового становища країни. Для вироблення пропозицій щодо законодавчого регулювання різних сфер життя був створений ряд комісій, проте прийняті їхні пропозиції були лише частково. Так, Катериною II було відкинуто пропозицію Н. І. Паніна про створення спеціальної ради при імператриці, яка повинна була обмежити її владу, а також пропозиції щодо розширення станових прав дворянства, в тому числі по володінню кріпаками. Створена пізніше Рада при імператорському дворі мала лише дорадчий статус. У 1763 р. була здійснена реформа Сенату, за якою він був розділений на шість департаментів із суворо визначеними функціями, що зробило роботу цієї вищої урядової установи країни більш ефективною та оперативною. При цьому в Сенаті Катерина II бачила лише «сховище законів», тобто його основною функцією проголошувалося спостереження за дотриманням законів, а в праві видання нових законів йому було відмовлено. У тому ж році були опубліковані нові штати місцевих установ, однак повністю ввести їх в дію не вдалося через брак коштів на оплату праці чиновників. У 1764 р. була заново здійснена секуляризаційна реформа, відмінена Катериною на початку царювання через її непопулярності. У результаті реформи від кріпацтва звільнилося близько 1 млн. селян, з яких була сформована особлива категорія «економічних» селян, чий статус був наближений до статусу державних селян. Православна церква була поставлена цією реформою не тільки в адміністративну, а й у фінансову залежність від держави, яка тепер визначала кількість монастирів і монахів в державі, ще більш жорстко регламентуючи, таким чином, духовне життя підданих. Значна частина монастирів (всього близько 500) були виведені «за штат», тобто позбавлені фінансового забезпечення і поступово закриті [1, с. 138-143].
У тому ж 1764 р. було остаточно ліквідовано гетьманство на Україні (новий гетьман - К. Г. Розумовський - був обраний в царювання Єлизаветою Петрівною), відтворена Малоросійська колегія і туди був призначений генерал-губернатор П. А. Румянцев, отримавши інструкцію прагнути до приведення всієї системи управління в цьому регіоні до загальноросійських зразків. Метою урядових політики ставала уніфікація управління на всьому імперському просторі, за допомогою чого можна було б, як вважалося, отримати максимальний економічний ефект від використання національних окраїн. Однак політика інтеграції України проводилася обережно і поступово. Лише на початку 1780-х рр. було ліквідовано існуючий тут адміністративний поділ на полки і сотні і на всій Лівобережній Україні утворено три намісництва. У 1783 р. видано указ про заборону селянських переходів, тобто про фактичне встановлення на Україні кріпосного права, що диктувалося в першу чергу фіскальними інтересами держави, оскільки постійне переміщення селян по території України ускладнювало збір податків [1, с. 244].
Складовою частиною національної політики Катерини II стало і запрошення в 1764 р. до Росії іноземних колоністів. Цей захід диктувався як необхідністю освоєння територій Поволжя, Приуралля і Новоросії, так і популярними в той час популяціоністськими теоріями, ставили процвітання держави в залежність від розмірів народонаселення. Уже в наступні два роки в Росію прибуло близько 30 тис. німецьких переселенців, які осіли переважно в Саратовській губернії. В основному це були люди, які займалися сільськогосподарською працею, причому припускалось, що вони залишаться в Росії назавжди. Вважалось, що колоністи не тільки принесуть державі економічну вигоду, а й продемонструють переваги вільної праці, стануть зразком високої культури сільськогосподарського виробництва, що мало безпосереднє відношення до політики у сфері кріпацтва.
Перебуваючи під впливом ідей Просвітництва, Катерина II розглядала кріпосне право як антигуманне, протиприродне явище, гальмуюче до того ж економічного розвитку країни. Однак вона розуміла, що скасування кріпосного права простим вольовим рішенням може викликати серйозні соціальні потрясіння аж до нового державного перевороту. До того ж, як і багато її сучасники, вона вважала, що російське християнство морально не готове до подібної перерви і необхідна тривала робота з його «просвітництвом», щоб звільнені від кріпацтва селяни просто не розбіглися. Необхідна була також і поступова підготовка до цьому всього російського суспільства. З цією метою в 1765 р. за ініціативи імператриці було створено Вільне економічне суспільство, котре з'явилося не тільки першим в Росії науковим товариством, а й першою громадською організацією. Товариством було оголошено конкурс на кращу роботу про можливість наділення селян власністю, що не мало практичних наслідків, але вперше зробив селянське питання предметом громадського обговорення [5, с. 388].
Ще одним напрямком діяльності Катерини вже в перші роки її правління з'явилася сфера освіти. У 1

Результаты (русский) 1:

В НАЧАЛЬНЫЙ ПЕРИОД РЕФОРМ KATERINÌVS′KIHВ первые годы царствования Екатерины II отмечены усилия властей, касающиеся стабилизации внутриполитической ситуации, укрепления нового режима, завоевания популярности среди людей. В первой половине 1760 ' s. Было выявлено несколько небольших заговоров среди сотрудников и надзирателей, ревновать быстрого рост некоторых из его бывших товарищей после переворота 1762 наиболее серьезным испытанием для властей была неудачной попытки в 1764 году р. ю. генерал Мировича в освобождении от крепости Šlìssel′burz′koï и свести к минимуму на трон свергнутого в 1741 г. н.э. Принц Ivan Антонович.Основні зусилля нової влади були направлені на вдосконалення системи управління і зміцнення фінансового становища країни. Для вироблення пропозицій щодо законодавчого регулювання різних сфер життя був створений ряд комісій, проте прийняті їхні пропозиції були лише частково. Так, Катериною II було відкинуто пропозицію Н. І. Паніна про створення спеціальної ради при імператриці, яка повинна була обмежити її владу, а також пропозиції щодо розширення станових прав дворянства, в тому числі по володінню кріпаками. Створена пізніше Рада при імператорському дворі мала лише дорадчий статус. У 1763 р. була здійснена реформа Сенату, за якою він був розділений на шість департаментів із суворо визначеними функціями, що зробило роботу цієї вищої урядової установи країни більш ефективною та оперативною. При цьому в Сенаті Катерина II бачила лише «сховище законів», тобто його основною функцією проголошувалося спостереження за дотриманням законів, а в праві видання нових законів йому було відмовлено. У тому ж році були опубліковані нові штати місцевих установ, однак повністю ввести їх в дію не вдалося через брак коштів на оплату праці чиновників. У 1764 р. була заново здійснена секуляризаційна реформа, відмінена Катериною на початку царювання через її непопулярності. У результаті реформи від кріпацтва звільнилося близько 1 млн. селян, з яких була сформована особлива категорія «економічних» селян, чий статус був наближений до статусу державних селян. Православна церква була поставлена цією реформою не тільки в адміністративну, а й у фінансову залежність від держави, яка тепер визначала кількість монастирів і монахів в державі, ще більш жорстко регламентуючи, таким чином, духовне життя підданих. Значна частина монастирів (всього близько 500) були виведені «за штат», тобто позбавлені фінансового забезпечення і поступово закриті [1, с. 138-143].У тому ж 1764 р. було остаточно ліквідовано гетьманство на Україні (новий гетьман - К. Г. Розумовський - був обраний в царювання Єлизаветою Петрівною), відтворена Малоросійська колегія і туди був призначений генерал-губернатор П. А. Румянцев, отримавши інструкцію прагнути до приведення всієї системи управління в цьому регіоні до загальноросійських зразків. Метою урядових політики ставала уніфікація управління на всьому імперському просторі, за допомогою чого можна було б, як вважалося, отримати максимальний економічний ефект від використання національних окраїн. Однак політика інтеграції України проводилася обережно і поступово. Лише на початку 1780-х рр. було ліквідовано існуючий тут адміністративний поділ на полки і сотні і на всій Лівобережній Україні утворено три намісництва. У 1783 р. видано указ про заборону селянських переходів, тобто про фактичне встановлення на Україні кріпосного права, що диктувалося в першу чергу фіскальними інтересами держави, оскільки постійне переміщення селян по території України ускладнювало збір податків [1, с. 244].Складовою частиною національної політики Катерини II стало і запрошення в 1764 р. до Росії іноземних колоністів. Цей захід диктувався як необхідністю освоєння територій Поволжя, Приуралля і Новоросії, так і популярними в той час популяціоністськими теоріями, ставили процвітання держави в залежність від розмірів народонаселення. Уже в наступні два роки в Росію прибуло близько 30 тис. німецьких переселенців, які осіли переважно в Саратовській губернії. В основному це були люди, які займалися сільськогосподарською працею, причому припускалось, що вони залишаться в Росії назавжди. Вважалось, що колоністи не тільки принесуть державі економічну вигоду, а й продемонструють переваги вільної праці, стануть зразком високої культури сільськогосподарського виробництва, що мало безпосереднє відношення до політики у сфері кріпацтва.
Перебуваючи під впливом ідей Просвітництва, Катерина II розглядала кріпосне право як антигуманне, протиприродне явище, гальмуюче до того ж економічного розвитку країни. Однак вона розуміла, що скасування кріпосного права простим вольовим рішенням може викликати серйозні соціальні потрясіння аж до нового державного перевороту. До того ж, як і багато її сучасники, вона вважала, що російське християнство морально не готове до подібної перерви і необхідна тривала робота з його «просвітництвом», щоб звільнені від кріпацтва селяни просто не розбіглися. Необхідна була також і поступова підготовка до цьому всього російського суспільства. З цією метою в 1765 р. за ініціативи імператриці було створено Вільне економічне суспільство, котре з'явилося не тільки першим в Росії науковим товариством, а й першою громадською організацією. Товариством було оголошено конкурс на кращу роботу про можливість наділення селян власністю, що не мало практичних наслідків, але вперше зробив селянське питання предметом громадського обговорення [5, с. 388].
Ще одним напрямком діяльності Катерини вже в перші роки її правління з'явилася сфера освіти. У 1

Результаты (русский) 2:

НАЧАЛЬНЫЙ ПЕРИОД КАТЕРИНОВСКОЙ РЕФОРМ
Первые годы царствования Екатерины II отмечены усилиями власти по стабилизации внутриполитической ситуации, укреплению нового режима, завоеванию популярности в народе. В первой половине 1760-х гг. Было раскрыто несколько мелких заговоров среди солдат и офицеров гвардии, завидовали стремительному взлету некоторых своих бывших товарищей после перевороте 1762 Наиболее серьезным испытанием для власти стала неудачная попытка в 1764 г.. Поручика В. Я. Мировича освободить из Шлиссельбургской крепости и возвести на престол свергнутого в 1741 г.. принца Иоанна Антоновича.
Основные усилия новой власти были направлены на совершенствование системы управления и укрепления финансового положения страны. Для выработки предложений по законодательному регулированию различных сфер жизни был создан ряд комиссий, однако принятые их предложения были лишь частично. Так, Екатериной II было отвергнуто предложение Н. И. Панина о создании специального совета при императрице, которая должна была ограничить ее власть, а также предложения по расширению сословных прав дворянства, в том числе по владению крепостными. Созданная позже Совет при императорском дворе было только совещательный статус. В 1763 г.. Была осуществлена ​​реформа Сената, по которой он был разделен на шесть департаментов со строго определенными функциями, сделало работу этой высшей правительственной учреждения страны более эффективной и оперативной. При этом в Сенате Екатерина II видела только «хранилище законов», то есть его основной функцией провозглашалось наблюдения за соблюдением законов, а в праве издание новых законов ему было отказано. В том же году были опубликованы новые штаты местных учреждений, однако полностью ввести их в действие не удалось из-за отсутствия средств на оплату труда чиновников. В 1764 г.. Была заново осуществлена ​​секуляризационных реформа, отменена Екатериной в начале царствования через ее непопулярности. В результате реформы от крепостничества освободилось около 1 млн. Крестьян, из которых была сформирована особая категория «экономических» крестьян, чей статус был приближен к статусу государственных крестьян. Православная церковь была поставлена ​​этой реформой не только в административной, но и в финансовой зависимости от государства, теперь определяла количество монастырей и монахов в государстве, еще более жестко регламентируя, таким образом, духовная жизнь подданных. Значительная часть монастырей (всего около 500) были выведены «за штат», то есть лишены финансового обеспечения и постепенно закрыты [1, с. 138-143].
В том же 1764 было окончательно ликвидировано гетманство на Украине (новый гетман - К. Г. Разумовский - был избран в царствование Елизаветой Петровной), воссоздана Малороссийская коллегия туда был назначен генерал-губернатор П. А. Румянцев , получив инструкцию стремиться к приведению всей системы управления в этом регионе в общероссийских образцов. Целью правительственных политики становилась унификация управления на всем имперском пространстве, с помощью чего можно было бы, как считалось, получить максимальный экономический эффект от использования национальных окраин. Однако политика интеграции Украины проводилась осторожно и постепенно. Лишь в начале 1780-х гг. Был ликвидирован существующий здесь административное деление на полки и сотни и на всей Левобережной Украине образованы три наместничества. В 1783 г.. Издан указ о запрете крестьянских переходов, то есть о фактическом установлении на Украине крепостного права, диктовалось в первую очередь фискальными интересами государства, поскольку постоянное перемещение крестьян по территории Украины затрудняло сбор налогов [1, с. 244].
Составной частью национальной политики Екатерины II стало и приглашение в 1764 гг. До России иностранных колонистов. Это мероприятие диктовалось как необходимостью освоения территорий Поволжья, Приуралья и Новороссии, так и популярными в то время популяционистськимы теориями, ставили процветания государства в зависимости от размеров народонаселения. Уже в следующие два года в Россию прибыло около 30 тыс. Немецких переселенцев, осевших преимущественно в Саратовской губернии. В основном это были люди, которые занимались сельскохозяйственным трудом, причем предполагалось, что они останутся в России навсегда. Считалось, что колонисты не только принесут государству экономическую выгоду, но и продемонстрируют преимущества свободного труда, станут образцом высокой культуры сельскохозяйственного производства, имело непосредственное отношение к политике в сфере крепостничества.
Находясь под влиянием идей Просвещения, Екатерина II рассматривала крепостное право как антигуманное, противоестественное явление, тормозящее к тому же экономического развития страны. Однако она понимала, что отмена крепостного права простым волевым решением может вызвать серьезные социальные потрясения до нового государственного переворота. К тому же, как и многие его современники, она считала, что русское христианство морально не готово к подобной перерыва и необходима длительная работа с его «просвещением», чтобы освобождены от крепостной зависимости крестьяне просто не разбежались. Необходима была также и постепенная подготовка к этому всего российского общества. С этой целью в 1765 г.. По инициативе императрицы было создано Вольное экономическое общество, появилось не только первым в России научным обществом, но и первой общественной организацией. Обществом был объявлен конкурс на лучшую работу о возможности наделения крестьян собственностью, не имело практических последствий, но впервые сделал крестьянский вопрос предметом общественного обсуждения [5, с. 388].
Еще одним направлением деятельности Екатерины уже в первые годы ее правления появилась сфера образования. В 1

Результаты (русский) 3:

Первоначальный период КАТЕРИНІВСЬКИХ реформ
первых лет Екатерины II удостоен усилия властей по стабилизации политической ситуации, укрепление нового режима, завоюванню популярность в народе.В первой половине 1760-s. Было обнаружено несколько небольших сговора среди солдат и офицеров гвардии,