Кримінальна субкультура – найнижчий

Кримінальна субкультура – найнижчий, найнебезпечніший щабель у структурі субкультур. До складової протиправної субкультури можна віднести субкультуру правопорушників та субкультуру злочинців. На думку правника Ю. Александрова, кримінальній субкультурі можна дати наступне визначення: це – спосіб життєдіяльності осіб, які об’єдналися у кримінальні групи та дотримуються певних законів і традицій [2, с. 8].
Злочинність з усіма її проявами існує протягом багатьох століть, тісно переплітається із суспільним життям, є складовою його культури. Надлишок елементів кримінальної субкультури призвів до деякого криміногенного впливу на суспільство, руйнації його моральних і культурних цінностей. За цих умов істотно погіршився стан криміногенної ситуації, оскільки асоціально налаштована і деморалізована особа, сформована на чинниках такої субкультури, більш схильна до протиправної поведінки, зокрема, злочинів.
Кримінальна субкультура займає певне місце у системі людських цінностей. ЇЇ вивчення допомагає зрозуміти внутрішні закони злочинного середовища з усіма притаманними йому змінами тощо. Через наявність у ній псевдоро- мантики, така субкультура знаходить чимало прихильників не тільки серед молоді. А окремі з неї, так звані «шанувальники», долучаються до злочинного середовища досить швидко, що є одним із способів компенсації життєвих негараздів, прорахунків, самоствердження тощо.
Питання кримінальної субкультури, її значення і роль у суспільстві порушували як вітчизняні так і зарубіжні науковці. Зазначену проблематику досліджували О. Науменко, Ю. Александров, В. Анісімков, Ю. Антонян, О Багреєва, Д. Виговський, О. Джужа, В. Дрьомін, А. Закалюк, О. Науменко, О. Старков, В. Тулегенов та інші. Для висвітлення даної теми інтерес також становлять праці російських вчених В. Пирожкова, Ю. Дубягіна, О. Гурова. Кримінальну субкультуру досліджували також науковці М. Платок, В. Фокс та ін. У юридичній літе- ратурі майже закріпилось поняття кримінальної субкультури.
Необхідно зазначити, що в українській кри- мінології та історії права не було ґрунтовних досліджень щодо впливу кримінальної субкультури на формування протиправної поведінки в суспільстві, як об’єктивного суспільного явища, комплексно та всебічно не аналізувалась остання з історико-правового погляду.
Зв’язок свідомості та моралі зі злочинними проявами розглядався давно. Так, В. Дьомін зазначає, що свого часу цей зв’язок знайшов М. Гамбургер між поширенням в певному окрузі злочинів проти моралі і проданою на цю тему літературою [9, с. 337].

Результаты (русский) 1:

Уголовное субкультуры является уровень низкий, наиболее опасных в структуре субкультур. Компонент незаконных субкультуры включают субкультура правонарушителей и субкультуры. По словам адвоката г. Александров, уголовное subkul′turì может дать следующее определение: это образ жизни людей, которые объединились в преступной группе и соблюдать определенные законы и традиции [2, s. 8].Преступность со всеми ее проявлениями там для многих веков, тесно переплетается с социальной жизни, является частью его культуры. Избыток элементов уголовной субкультурой привела к некоторым krimìnogennogo влияние на общество, уничтожив своих моральных и культурных ценностей. В этих условиях значительно ухудшило состояние криминальной ситуации, потому что asocìal′no настроена и деморализованные человек, сформированные на факторов таких субкультур, более склонны к незаконное поведение, в частности преступления.Уголовной субкультурой занимает определенное место в системе человеческих ценностей. Его исследование помогает понять внутренние законы преступной среды, с все присущие ему изменяет, и т.д. Потому что он psevdoro-mantiki, этой субкультуры находит много сторонников не только среди молодых людей. И некоторые из ее так называемых «фанатов», включены в преступной среде довольно быстро, которые является одним из способов компенсации вывих, просчеты, самоутверждения и т.д.Вопрос об уголовной субкультурой, его значение и роль в обществе как внутренних, так и зарубежных ученых. Упомянутые вопросы расследования а. Науменко, Александров, v. Anìsìmkov, ю. Antonân, о. Bagreêva, д Džuža, а. Выговского, dryomin v., а. Zakalûk, а. Науменко, а. Старков, Тулегенов и др. Для освещения темы, представляющие интерес также составляют работы российских ученых v. Pirožkova, ю. Dubâgìna, o. Malaksiano. Уголовной субкультурой исследовал ученым м. платок, лисица и другие. Собственный закон raturì почти zakrìpilos′ концепция уголовной субкультурой.Необхідно зазначити, що в українській кри- мінології та історії права не було ґрунтовних досліджень щодо впливу кримінальної субкультури на формування протиправної поведінки в суспільстві, як об’єктивного суспільного явища, комплексно та всебічно не аналізувалась остання з історико-правового погляду.Зв’язок свідомості та моралі зі злочинними проявами розглядався давно. Так, В. Дьомін зазначає, що свого часу цей зв’язок знайшов М. Гамбургер між поширенням в певному окрузі злочинів проти моралі і проданою на цю тему літературою [9, с. 337].

Результаты (русский) 2:

Криминальная субкультура - самый низкий, самый опасный ступень в структуре субкультур. К составляющей противоправной субкультуры можно отнести субкультуру правонарушителей и субкультуру преступников. По мнению юриста Ю. Александрова, криминальной субкультуре можно дать следующее определение: это - способ жизнедеятельности лиц, объединившихся в криминальные группы и придерживаются определенных законов и традиций [2, с. 8].
Преступность со всеми ее проявлениями существует в течение многих веков, тесно переплетается с общественной жизнью, является составной его культуры. Избыток элементов криминальной субкультуры привел к некоторому криминогенного влияния на общество, разрушения его нравственных и культурных ценностей. В этих условиях существенно ухудшилось состояние криминогенной ситуации, поскольку асоциально настроена и деморализована лицо, сформированная на факторах такой субкультуры, более склонна к противоправному поведению, в частности, преступлений.
Криминальная субкультура занимает определенное место в системе человеческих ценностей. Ее изучение помогает понять внутренние законы преступной среды со всеми присущими ему изменениями и тому подобное. Из-за наличия в ней псевдоро- мантики, такая субкультура находит немало сторонников не только среди молодежи. А некоторые из нее, так называемые «поклонники», приобщаются к преступной среды достаточно быстро, что является одним из способов компенсации жизненных проблем, просчетов, самоутверждения и тому подобное.
Вопрос криминальной субкультуры, ее значение и роль в обществе нарушали как отечественные так и зарубежные ученые. Указанную проблематику исследовали А. Науменко, Ю. Александров, В. Анисимков, Ю. Антонян, В Багреева, Д. Выговский, А. Джужа, В. Дремин, А. Закалюк, А. Науменко, А. Старков, В. Тулегенов и другие. Для освещения данной темы интерес также представляют работы российских ученых В. Пирожкова, Ю. Дубягин, А. Гурова. Криминальную субкультуру исследовали также ученые М. Платок, В. Фокс и др. В юридической лите- ратуре почти закрепилось понятие криминальной субкультуры.
Необходимо отметить, что в украинском кри Минологии и истории права не было фундаментальных исследований по влиянию криминальной субкультуры на формирование противоправного поведения в обществе, как объективного общественного явления, комплексно и всесторонне НЕ анализировалась последняя из историко-правовой точки зрения.
Связь сознания и морали с преступными проявлениями рассматривался давно. Так, В. Демин отмечает, что в свое время эта связь нашел М. Гамбургер между распространением в определенном округе преступлений против морали и проданной на эту тему литературой [9, с. 337].