Як зазначав Г. Аванесов, «криміноло

Як зазначав Г. Аванесов, «кримінологічні аспекти естетичного виховання аналізуються на основі досліджень науки естетики» [1, с. 102]. Також не варто спрощувати або ігнорувати й кримінальне (суб)мистецтво, як явище у розвитку кримінальної субкультури суспільства, де спостерігаються процеси криміналізації та деморалізації суспільства. У сприйнятті, оцінці та передачі різнопланові елементи та складові кримінальної субкультури відрізняються у різних представників професійної злочинності з її різноманіттям, організованої злочинності, «звичайних» злочинців, рецидивістів, в’язнів тощо.
Щодо сприйняття, оцінки та передачі різних елементів та складових кримінальної субкультури, то вони відрізняються у представників професійної злочинності з її різноманіттям о ганізованої злочинності, «звичайних» злочинців, рецидивістів тощо. Вказане потребує удосконалення, оскільки існує безліч різноманітних впливів і запозичень як у середині форм даної субкультури, так і поза ними.
Явище кримінальна субкультура – не просте, оскільки навіть у субкультурі злочинців є багато взаємовпливів і взаємовідносин (зважаючи на трансформаційні процеси, які відбуваються у всьому світі, та відображення їх у злочинному середовищі). І тому, розвиток правової етнології, правової культурології та правового мистецтвознавства, зокрема, кримінокультурології доцільно вважається позитивним [13, с. 175].
Досліджуючи злочинну субкультуру як реальність необхідно звернути особливу увагу на вплив останньої на протиправну поведінку. На І Конференції міжнародного форуму «Злочинність і кримінальне право в епоху глобалізації» (Пекін, 2009 р.) зазначалось: «потрібне оновлення концепцій і методик кримінально-правових та кримінологічних досліджень» [5, с. 53]. Вказані питання, які викликають інтерес також в Україні, ґрунтовно досліджуються вітчизняними науковцями [16]. В 2002 році Координаційним бюро з проблем кримінології розроблено і схвалено Концепцію розвитку кримінологічної науки в Україні на початку ХХІ століття.
Кримінальна субкультура є проявом деструкції і дегенерації щодо культури взагалі та культуротворчих субкультур зокрема. Суть же загальної кримінальної субкультури полягає у суспільній небезпеці, асоціальності, криміногенності, протиправності. Ця тенденція врешті- решт зводиться до конкретного носія кримінальної субкультури – правопорушника.
Слід мати на увазі також специфічні ознаки тих чи інших носіїв кримінальної субкультури потрібно ретельно та чітко класифікувати діячів кримінальної субкультури. Дана класифікація має зводитись до конкретної особи та, навіть, ретранслятора злочинної субкультури, додаючи окремі випадки у загальну схему кримінальної субкультури. Слід враховувати юридично-психологічні, юридично-соціологічні та інші комплекси, оскільки недаремно деякі вдалі злочинці та їх образи знайшли відображення при міфологізації та романтизації злочинного способу життя.
Отже, кримінальна субкультура певною мірою впливає на поширення протиправної поведінки. Зростання показника злочинності, про що свідчить статистика, вказує на неухильний вплив на нього протиправної поведінки, поширення кримінальної субкультури, аморальності, що потребує глибоких досліджень систем з яких вони складаються, а саме: псевдонорм, псевдоцінностей, та кримінальної псевдокультури злочинця зокрема.
Дослідження кримінальної субкультури як суспільного явища розгортає та збільшує можливості для належної протидії злочинності і до зниження її впливу, є підґрунтям вдосконалення запобіжної роботи, спрямованої на зменшення суспільно небезпечного і протиправного впливу субкультури на конкретну особу, окрему їх групу, на державу та суспільство, загалом
Звідси, осмислення небезпеки різноспрямо- ваності кримінальної субкультури як небезпеч- ного явища, її єдності та різноманітності – є по- требою сучасності. Ґрунтовне наукове дослідження кримінальної субкультури, насамперед її кримінологічне розуміння, вивчення сутності та змісту в історико-правововій площині повинна стати запорукою протидії останньої та поліпшенню криміногенної ситуації у державі.

Результаты (русский) 1:

Как отмечает г. Аванесова, «криминологические аспекты эстетического образования, анализируются на основе исследования науки эстетики» [1, s. 102]. Кроме того это не необходимо упростить или игнорировать и уголовного (суб) искусство как явление в развитии общества уголовной субкультурой, где наблюдается процессы криминализации и деморализовать брошены. В восприятии оценки и передачи различных элементов и компонентов преступных субкультур отличаются в различных представителей профессиональных преступлений с его разнообразием, организованной преступности, «обычных» преступников, рецидивистов, заключенных и т.д.О восприятия, оценки и передачи различных элементов и компонентов уголовной субкультурой они отличаются в профессиональных преступлений с его разнообразием OV ganìzovanoï преступления, «обычных» преступников, рецидивистов и т.д. Указанный потребности улучшения, как там находятся много различных влияний и заимствований в середине форм этой субкультуры и за их пределами.Феномен уголовной субкультурой не прост, потому что даже в subkul′turì преступников имеют много взаимного влияния и взаимных отношений (учитывая трансформационных процессах, которые происходят во всем мире и их отображения в преступной среде). И потому, что разработка правовых этнологии, правовой культуры и права изучает, в частности, krimìnokul′turologìï мудрый считается положительным [13, p. 175].Изучение уголовного субкультуры как реальность необходимость уделять особое внимание на воздействие последних на противоправное поведение. На Конференции, Международный форум «преступлений и уголовного права в эпоху глобализации» (Пекин, 2009) отметил: «требуется обновление концепций и методов исследования уголовно правовых и krimìnologìčnih» [5, s. 53]. Перечисленные вопросы, что интерес также в Украине, тщательно изучены отечественных ученых [16]. В 2002 году Координационного бюро по проблемам криминологии разработал и утвердил концепцию развития криминологии науки в Украине в начале XXI века.Уголовное субкультуры является проявлением деградации и вырождения культуры в целом и kul′turotvorčih субкультуры. Суть же общего уголовного субкультуры является общественной опасности, asocìal′nostì, krimìnogennostì, protipravnostì. Эта тенденция в конечном счете кипит вплоть до конкретного перевозчика уголовной субкультурой является преступник.Слід мати на увазі також специфічні ознаки тих чи інших носіїв кримінальної субкультури потрібно ретельно та чітко класифікувати діячів кримінальної субкультури. Дана класифікація має зводитись до конкретної особи та, навіть, ретранслятора злочинної субкультури, додаючи окремі випадки у загальну схему кримінальної субкультури. Слід враховувати юридично-психологічні, юридично-соціологічні та інші комплекси, оскільки недаремно деякі вдалі злочинці та їх образи знайшли відображення при міфологізації та романтизації злочинного способу життя.Отже, кримінальна субкультура певною мірою впливає на поширення протиправної поведінки. Зростання показника злочинності, про що свідчить статистика, вказує на неухильний вплив на нього протиправної поведінки, поширення кримінальної субкультури, аморальності, що потребує глибоких досліджень систем з яких вони складаються, а саме: псевдонорм, псевдоцінностей, та кримінальної псевдокультури злочинця зокрема.Дослідження кримінальної субкультури як суспільного явища розгортає та збільшує можливості для належної протидії злочинності і до зниження її впливу, є підґрунтям вдосконалення запобіжної роботи, спрямованої на зменшення суспільно небезпечного і протиправного впливу субкультури на конкретну особу, окрему їх групу, на державу та суспільство, загалом
Звідси, осмислення небезпеки різноспрямо- ваності кримінальної субкультури як небезпеч- ного явища, її єдності та різноманітності – є по- требою сучасності. Ґрунтовне наукове дослідження кримінальної субкультури, насамперед її кримінологічне розуміння, вивчення сутності та змісту в історико-правововій площині повинна стати запорукою протидії останньої та поліпшенню криміногенної ситуації у державі.

Результаты (русский) 2:

Как отмечал Г. Аванесов, «криминологические аспекты эстетического воспитания анализируются на основе исследований науки эстетики» [1, с. 102]. Также не стоит упрощать или игнорировать и уголовное (суб) искусство, как явление в развитии криминальной субкультуры общества, где наблюдаются процессы криминализации и деморализации общества. В восприятии, оценке и передаче разноплановые элементы и составляющие криминальной субкультуры отличаются у разных представителей профессиональной преступности с ее многообразием, организованной преступности, «обычных» преступников, рецидивистов, заключенных и т.
Относительно восприятия, оценки и передачи различных элементов и составляющих криминальной субкультуры, то они отличаются у представителей профессиональной преступности с ее многообразием в ганизовано преступности, «обычных» преступников, рецидивистов и тому подобное. Указанное требует усовершенствования, поскольку существует множество различных влияний и заимствований как внутри форм данной субкультуры, так и вне их.
Явление криминальная субкультура - не просто, поскольку даже в субкультуре преступников много взаимовлияния и взаимоотношений (ввиду трансформационные процессы, которые происходят во всем мире, и отражения их в преступной среде). И поэтому, развитие правовой этнологии, правовой культурологии и правового искусствоведения, в частности, криминокультурологии целесообразно считается положительным [13, с. 175].
Исследуя преступную субкультуру как реальность необходимо обратить особое внимание на влияние последней на противоправное поведение. На I Конференции международного форума «Преступность и уголовное право в эпоху глобализации» (Пекин, 2009.) Отмечалось: «требуется обновление концепций и методик уголовно-правовых и криминологических исследований» [5, с. 53]. Указанные вопросы, которые вызывают интерес также в Украине, основательно исследуются отечественными учеными [16]. В 2002 году Координационным бюро по проблемам криминологии разработаны и одобрена Концепция развития криминологической науки в Украине в начале XXI века.
Криминальная субкультура является проявлением деструкции и дегенерации по культуре вообще и культуротворчих субкультур в частности. Суть же общей криминальной субкультуры состоит в общественной опасности, асоциальности, криминогенности, противоправности. Эта тенденция в конце концов сводится к конкретному носителю криминальной субкультуры - правонарушителя.
Следует иметь в виду также специфические признаки тех или иных носителей криминальной субкультуры нужно тщательно и четко классифицировать деятелей криминальной субкультуры. Данная классификация может сводиться к конкретному лицу и даже ретранслятора преступной субкультуры, добавляя отдельные случаи в общую схему криминальной субкультуры. Следует учитывать юридически психологические, юридически социологические и другие комплексы, поскольку недаром некоторые удачные преступники и их образы нашли отражение при мифологизации и романтизации преступного образа жизни.
Итак, криминальная субкультура в определенной степени влияет на распространение противоправного поведения. Рост показателя преступности, о чем свидетельствует статистика указывает на неуклонное влияние на него противоправного поведения, распространения криминальной субкультуры, безнравственности, что требует глубоких исследований систем из которых они состоят, а именно: псевдонорм, псевдоценностей, и уголовной псевдокультуры преступника частности.
Исследования криминальной субкультуры как общественного явления разворачивает и увеличивает возможности для должного противодействия преступности и снижению ее влияния, является основой совершенствования предупредительной работы, направленной на уменьшение общественно опасного и противоправного влияния субкультуры на конкретное лицо, отдельную их группу, на государство и общество, в целом
Отсюда, осмысление опасности ризноспрямо- ности криминальной субкультуры как небезпеч- ного явления, ее единства и разнообразия - есть по-требой современности. Основательное научное исследование криминальной субкультуры, прежде всего ее криминологическое понимание, изучение сущности и содержания в историко-правовове плоскости должна стать залогом противодействия последней и улучшению криминогенной ситуации в государстве.