Найбільш систематичний культурний а

Найбільш систематичний культурний аналіз сімей роль при шизофренії була проведена Дженкінс і її колег. При використанні обох клінічних методів дослідження , засновані на прототипну сучасного вивчення висловив емоції і етнографічних методів на основі глибинних інтерв'ю, Дженкінс і його колеги розширили цю лінію дослідження мексиканських американських сімей в Лос - Анджелесі. У першому великому доповіді, Карно і його колеги (1987) повторили загальний висновок , що пацієнти , які повертаються в високих виражених емоцій сімей мають більше шансів рецидиву , ніж у пацієнтів , які повертаються до низьких виражених емоцій сімей. Дженкінс (1988a) , а потім проводять поглиблене дослідження концептуалізації мексиканських американських сімей шизофренії, а саме nervios, і як це відрізняється від порівнянного зразка англо американських сімей , які розглядали шизофренію в основному , як психічне захворювання (дивися також Guarnaccia, Парра, Дешам. На основі як кількісних (закодованих відповідей на відкриті питання) , так і якісні дані, Дженкінс припустив , що мексиканських американців перевагу для маркування шизофренію члена сім'ї в якості nervios прив'язаний до членів сім'ї "зусилля по зменшити стигми , пов'язаної з хвороби , а також сприяти підтримці сім'ї для хворої людини. У наступних роботах, Дженкінс критикується культурну основу вираженою емоційною конструкції в цілому, а також його компоненти критики і емоційної надмірної залученості зокрема. Важливий теоретичний внесок в вивчення перебігу шизофренії є те , що Дженкінс налаштовує
'виражену емоції не тільки в родині сімей членів відносини, переконання або навіть почуття (перспектива прийнято в більшості досліджень), але і в вираженої сімей
емоції в пацієнт-сім'я соціальну взаємодію. В цілому, робота Дженкінса принесла таку необхідну увагу на те, як серйозне психічне захворювання вкладається в конкретних соціальних і культурних контекстах.
Грунтуючись на Дженкінс роботи, Лопеса і його колеги додатково критикується поняття вираженою емоції з його акцентом на негативній функціонування сім'ї, в зокрема, критики. Вони вказують на те, що на ранньому етапі в вивченні сімей і
рецидиву, дослідники вирішили зосередитися на аспектах сімейного конфлікту, що пророчать рецидиви швидше , ніж просоціальних аспекти функціонування сім'ї цей буфер рецидив. У реаналізом і розширення мексиканського американського зразка і який можна порівняти Anglo American зразка, Лопеса і його колеги виявили , що сімейне тепло передбачав рецидив для мексиканських американців, в той час як критики пророкували рецидив для англо - американців. Іншими словами, мексиканські американських пацієнтів , які повернулися в сім'ї , відмічені високою теплотою були менш ймовірно , до рецидиву , ніж ті , які були повернуті в сім'ї , що характеризуються низькою теплотою. Для англо американців, висока критика була позитивно пов'язана з рецидивом, але тепло було ніякого відношення до рецидиву. Наступні аналізи мексиканського американського зразка представили прямі докази того, що наявність високої теплоти і помірного ступеня емоційної надмірної залученості були пов'язані з меншим кількістю рецидивів , ніж звичайні частоти рецидивів в вивчення вираженою емоції. Крім того, високий рівень емоційного надмірного залучення було пов'язано з більшою, ніж зазвичай , частотою рецидивів. Агілера і пов'язує реплицировать зв'язок між емоційним Надмірна залученість і рецидиву з незалежної вибірки мексиканських американців У сукупності ці дані вказують на те , що, в основному іммігрантів мексиканських американців, існує постійна напруженість між підтримкою тісних сімейних зв'язків (висока тепло і помірним ступенем залученості) без
стає занадто активну участь. Хоча близькі родинні зв'язки можуть бути оцінені (і вигідно), занадто багато близькість може бути проблематичним, для поведінкового дослідження спостереження мексиканських взаємодій американських сімей з хворими родичами , які знайшли подібну динаміку.) На додаток до ідентифікації цієї
сім'ї динамічною, Лопеса і його колеги (2009) виявили , що існує відносно велике число мексиканських американських осіб , які забезпечують догляд , які ідентифіковані як емоційно overinvolved.

Результаты (русский) 1:

Наиболее систематический культурный анализ роли семей в шизофрении были проведены Дженкинс и ее коллеги. При использовании обоих методов клинических исследований, основанных на прототипе современного исследования выразил эмоции и этнографические методы, основанные на углубленных интервью, Дженкинс и его коллеги расширили эту линию исследований Мексиканских американских семей в Лос-Анджелесе. В первом докладе большой Carnot и его коллеги (1987) повторяет общий вывод что пациенты, которые возвращаются к высокой выраженной взволнованность, семьи чаще рецидив чем пациенты, которые возвращаются к низкой выразил эмоции. Дженкинс (1988a), а затем провести углубленное исследование концепции Мексиканских американских семей шизофрении, а именно nervios и как она отличается от сопоставимых образца англо-американских семей, которые считают шизофрении главным образом как психическое заболевание (см. также Guarnaccia, Парра, Дешампа. на основе как количественные (закодированные ответы на открытые вопросы) и качественных данных, Дженкинс предложил, что мексиканские американцы предпочитают для маркировки члена семьи шизофрении как nervios, связаны с членами семьи усилия по сокращению стигмы, связанной с болезнью, а также как поддержки семей для больного человека. В последующей работе Дженкинс критикует культурный фонд, выраженный эмоциональный дизайн в целом, а также компоненты критики и эмоционального чрезмерного участия в частности. Важный теоретический вклад в изучение курса шизофрении является, что Дженкинс устанавливает ' выразил эмоции не только у членов семьи семей отношения, или даже чувство (перспектива принято в большинстве исследований), но pronounced семьи эмоции пациента семьи социального взаимодействия. В целом работа Jenkins принесла столь необходимое внимание к насколько серьезным психическим заболеванием, внедряются в конкретных социальных и культурных контекстах. На основе работы Дженкинс, Лопес и его коллеги также подверг критике концепцию выразил эмоции с акцентом на плохое функционирование семьи, в частности критике. Они указывают на то, что на раннем этапе в исследовании семей и рецидив, исследователи решили сосредоточиться на аспектах семейного конфликта что proročat′ рецидивирования быстрее, чем prosocìal′nih аспекты функционирования семьи этого буфера рецидив. В reanalìzom и расширение мексиканского американского образца и сопоставимых Anglo American, Лопес и его коллеги обнаружили, что тепло семьи, предусмотренных рецидив для мексиканских американцев, в то время как критики предсказал рецидива в англо-американцы. Другими словами, мексиканских американских пациентов, которые вернулись в семью, характеризуется высокой теплотой реже рецидив чем те, которые вернулись в семью, которая характеризуется низкой теплотой. Для американцев высокая критика была положительно связана с рецидивом, но тепло было никакого отношения к рецидиву. Следующий анализ мексиканского американского образца представил прямых доказательств того, что наличие высокой температуре и умеренной степени эмоционального чрезмерного участия были связаны с меньшим числом повторений, чем обычная частота рецидивов в исследовании выразил эмоции. Кроме того, высокий уровень эмоционального чрезмерного участия было связано с выше, чем обычно, частота их повторения. Агилера и ссылки replicirovat′ связь между эмоциональной чрезмерного участия и рецидивов независимой выборки мексиканских американцев вместе, эти данные показывают, что главным образом иммигрантов мексиканских американцев, существует постоянная напряженность между поддержкой тесных семейных связей (высокая тепло- и умеренной степени участия) тоже принять участие. Несмотря на тесные семейные отношения могут быть оцененным (и прибыльной), слишком много интимности может быть проблематичным для поведенческих исследований наблюдения мексиканского взаимодействия американских семей с больными родственниками, которые нашли аналогичную тенденцию.) В дополнение к идентификации семьи динамика, Лопес и его коллеги (2009) обнаружил, что существует относительно большое число мексиканских американских лиц, которые обеспечивают уход, которые определены как эмоционально overinvolved.