Поняття субкультури набуло в сучасн

Поняття субкультури набуло в сучасному суспільстві поширене і стосується професійних, вікових, національних, релігійних та інших прошарків і верст населення. Тому в системі субкультури є, наприклад, субкультура юристів, адміністративна субкультура, тобто субкультура державного чиновника [11, с. 75].
Кримінальна субкультура як кримінологічний фактор є ще більш актуальною в суспільст- ві, де наприкінці ХХ ст. «сформувались різноманітні субкультури злочинного світу, у тому числі мафіозні. Деякі прошарки населення практично не мислять свого життя (не хочуть, а час- то вже не можуть) без протиправної та кримінальної діяльності». Доречніше вести мову про єдину кримінальну субкультуру, до якої як складові частини входять (субсубкультури, під субкультури) різних злочинних елементів [10, с. 851]. У спеціальній літературі є чимало визначень кримінальної субкультури, так як вона – важливий чинник культурної деградації суспільства. Наведемо окремі з них. Можна погодитися з твердженнями, що кримінальна субкультура – це «узгодженість волі і свідомості із псевдозаконами кримінального середовища» [6, с. 21], сукупність цінностей, які регламентують «життя і кримінальну діяльність кримінальних угрупувань»; вона сприяє їх живучості, єдності, кримінальній активності, мобільності, спадко- вості поколінь правопорушників [12, с. 7].
«Кримінальна субкультура суспільства» розглядається як специфічне поняття, що відрізняється від загальноприйнятого кримінологічного поняття «кримінальна субкультура професійних злочинців» [8, с. 7], чи поняття «субкультури злочинного світу», яке «є тим середовищем в якому злочинець відчуває себе «своїм» [4, с. 11].
На думку російського науковця О. Старкова – «це опрацьована злочинним світом під себе система людських цінностей, духовних, інтеле- ктуальних, матеріальних, естетичних, яка протиставлена загальнолюдським надбанням і оцінкам» [13, с. 18]. Проте кримінальну субкультуру можна розуміти і як явище в злочинному світі, де під впливом кримінального середовища трансформуються основні людські цінності, які не узгоджуються з традиційними нормами моралі і права або їм часто суперечить.
Так, О. Старков коментує, що кримінальна субкультура «не спрямована проти культури, вона є її розвитком, але регресивним, зворотнім; крім того, остання находиться ніби під культурою, нижче за неї, тому і називається субкультурою» [13, с. 48]. Науковець В. Фокс зазначає про «теорії субкультур», які розглядають злочинця і його психологію, поділяючи факультати но їх на групи [15, с. 158].
Зокрема, правник Д. Донських, вивчаючи кримінальну субкультуру, звертається до конт культури (у широкому і вузькому розумінні) та антикультури, підкреслюючи, що контркультура є опозиційною до панівної культури [8, с. 17].

Результаты (русский) 1:

Понятие субкультуры стал широко распространены в современном обществе и касается профессиональный возраст, национальные, религиозные и другие слои и км. Так в системе субкультуры это субкультура, таких, как адвокаты, административные субкультуры, т.е. субкультуры публичных должностных лиц [11, s. 75].Кримінальна субкультура як кримінологічний фактор є ще більш актуальною в суспільст- ві, де наприкінці ХХ ст. «сформувались різноманітні субкультури злочинного світу, у тому числі мафіозні. Деякі прошарки населення практично не мислять свого життя (не хочуть, а час- то вже не можуть) без протиправної та кримінальної діяльності». Доречніше вести мову про єдину кримінальну субкультуру, до якої як складові частини входять (субсубкультури, під субкультури) різних злочинних елементів [10, с. 851]. У спеціальній літературі є чимало визначень кримінальної субкультури, так як вона – важливий чинник культурної деградації суспільства. Наведемо окремі з них. Можна погодитися з твердженнями, що кримінальна субкультура – це «узгодженість волі і свідомості із псевдозаконами кримінального середовища» [6, с. 21], сукупність цінностей, які регламентують «життя і кримінальну діяльність кримінальних угрупувань»; вона сприяє їх живучості, єдності, кримінальній активності, мобільності, спадко- вості поколінь правопорушників [12, с. 7].«Кримінальна субкультура суспільства» розглядається як специфічне поняття, що відрізняється від загальноприйнятого кримінологічного поняття «кримінальна субкультура професійних злочинців» [8, с. 7], чи поняття «субкультури злочинного світу», яке «є тим середовищем в якому злочинець відчуває себе «своїм» [4, с. 11].На думку російського науковця О. Старкова – «це опрацьована злочинним світом під себе система людських цінностей, духовних, інтеле- ктуальних, матеріальних, естетичних, яка протиставлена загальнолюдським надбанням і оцінкам» [13, с. 18]. Проте кримінальну субкультуру можна розуміти і як явище в злочинному світі, де під впливом кримінального середовища трансформуються основні людські цінності, які не узгоджуються з традиційними нормами моралі і права або їм часто суперечить.Так, О. Старков коментує, що кримінальна субкультура «не спрямована проти культури, вона є її розвитком, але регресивним, зворотнім; крім того, остання находиться ніби під культурою, нижче за неї, тому і називається субкультурою» [13, с. 48]. Науковець В. Фокс зазначає про «теорії субкультур», які розглядають злочинця і його психологію, поділяючи факультати но їх на групи [15, с. 158].Зокрема, правник Д. Донських, вивчаючи кримінальну субкультуру, звертається до конт культури (у широкому і вузькому розумінні) та антикультури, підкреслюючи, що контркультура є опозиційною до панівної культури [8, с. 17].

Результаты (русский) 2:

Понятие субкультуры приобрело в современном обществе распространено и касается профессиональных, возрастных, национальных, религиозных и других слоев и слоев населения. Поэтому в системе субкультуры являются, например, субкультура юристов, административная субкультура, то есть субкультура государственного чиновника [11, с. 75].
Криминальная субкультура как криминологический фактор является еще более актуальной в суспильст- е, где в конце ХХ в. «Сформировались различные субкультуры преступного мира, в том числе мафиозные. Некоторые слои населения практически не мыслят своей жизни (не хотят, а час- то уже не могут) без противоправной и преступной деятельности ». Уместнее говорить о единой криминальную субкультуру, в которой как составные части входят (субсубкультуры, под субкультуры) различных преступных элементов [10, с. 851]. В специальной литературе есть немало определений криминальной субкультуры, так как она - важный фактор культурной деградации общества. Приведем некоторые из них. Можно согласиться с утверждениями, что криминальная субкультура - это «согласованность воли и сознания с псевдозаконов криминальной среды» [6, с. 21], совокупность ценностей, регламентирующих «жизнь и криминальную деятельность криминальных группировок»; она способствует их живучести, единства, уголовному активности, мобильности, наследодателя ности поколений правонарушителей [12, с. 7].
«Криминальная субкультура общества» рассматривается как специфическое понятие, отличающийся от общепринятого криминологического понятия «криминальная субкультура профессиональных преступников» [8, с. 7], или понятие «субкультуры преступного мира», которое «является той средой в котором преступник чувствует себя« своим »[4, с. 11].
По мнению российского ученого А. Старкова - «это проработана преступным миром под себя система человеческих ценностей, духовных, интеле- ктуальних, материальных, эстетических, которая противопоставлена ​​общечеловеческим достоянием и оценкам» [13, с. 18]. Однако криминальную субкультуру можно понимать и как явление в преступном мире, где под влиянием криминальной среды трансформируются основные человеческие ценности, которые не согласуются с традиционными нормами морали и права или им часто противоречит.
Так, А. Старков комментирует, что криминальная субкультура «не направлена ​​против культуры, она является ее развитием, но регрессивным, обратным; кроме того, последняя находится как бы под культурой, ниже нее, поэтому и называется субкультурой »[13, с. 48]. Ученый В. Фокс отмечает «теории субкультур», которые рассматривают преступника и его психологию, разделяя факультаты но их на группы [15, с. 158].
В частности, юрист Д. Донских, изучая криминальную субкультуру, обращается к конт культуры (в широком и узком смысле) и антикультуры, подчеркивая, что контркультура является оппозиционной к господствующей культуры [8, с. 17].