Даосизм виникає в один час з конфуц

Даосизм виникає в один час з конфуціанством, його засновником є філософ Лао-цзи. Даосизм став синтезом його філософії та народних вірувань. Ідеї даосизму викладені у трактаті "Дао де дзін"(IV-III ст. до н.е.). Головний символ лаоської релігійно-культової системи - Дао, це першопричина буття і його завершення, "шлях" яким рухається все у світі, в тому числі й Небо. Дао – це Загальний закон і Абсолют, він панує всюди і в усьму необмежено. Невидиме, нечуване, недосяжне для органів чуттів, потсійне і невечерпне воно дає всьому життя. Навіть велике Небо наслідує Дао. Кожна людина, щоб стати щасливою, повинна стати на путь Дао, пізнати його і злитися з ним. Людина така ж вічна, як космос, фізична смерть значить лише те, що дух відокремлюється від людини й розчиняється у макрокосмові. Мета людини -домогтися, щоб її душа злилася з Дао. Для цього потрібне споглядальне ставлення до життя, услухування в себе, медитація, щоб через себе почути ритм світу. Тому моральний ідеал даосизму - чернець-пустельник. В цій релігії багато богів. Але особливе значення надається земному життю людини. Метою є не воздаяння після смерті, а земне буття, причому воно повинно бути якомога довшим, тому даоські монахи вдавалися до магічних обрядів з наміром подовжити життя й знайти еліксир безсмертя. Прагнення досягти безсмертя можна здійснити через створення умов для духів-монад(їх майже 36000), щоб вони не бажали залишати тіло. Це обмеження в їжі – відмовитися від мяса і вина, потім від грубої їжі, потім від зерна та ін.
Даосизм змінювався поступово – відмовились від відлюдності з ідеєю у-вей(недіяння), даоси синтезували філософські ідеї з примітивними забобонами і віруваннями селянських мас, створили мифи та легенди, котрі стали широко поширені серед населення Китаю.
Аморфність віровчення даосизму дозволяє йому мирно співіснувати з буддизмом, навіть запозичуючи дещо з його доктрини. Тому якщо буддизм був впливовим головним чином серед китайської еліти, то соціальною базою даосизму було селянство.
Синто (шлях богів) - національна релігія Японії. Вона виникає як синтез культу природи й культу предків. Основу синто як релігії становлять міфи, вміщені в „Кодзиках” та „Ніхонсьокі”. На міфах зібраних в цих творах базується престиж правителів країни, котрі посилались на їх походження від Аматерасу. Місцеві культи відображали інтереси громад, клану, але були байдужі до духовних потреб людини (потім цей пробел заповнив буддизм).
У ХІІІ ст. робилися спроби створити догматику синтоїзму (ісе-дзингу). Каноном ісе-дзингу вважають „Пятикнижжя синто”, „Синто-гобусе”. Синтоїстські святилища у ХІІІ-XVI ст. значно поступались будистсьским як економічною могутністю, так і політичним впливом. Поступовий синтез ідей буддизму з традиційними японськими віруваннями створили – синто. Після 1867 р. воно стало державною релігією.
В синтоїзмі багато богів, які можуть існувати в рослинах, тваринах, явищах природи, навіть в людях 3 таких вірувань походить культ імператора як Сина сонця. Богів багато, але очолює їх богиня сонця Аматерасу. До синтоїзму ввійшли численні елементи буддизму та конфуціанства. Від імператора до кожного японця в окремості(японської сім'ї) були храми і алтарі для вшанування богині Аматерасу. Синтоїзм став базисом для патриотизму. Після другої половини XIV ст. та до 1946 р. синтоїзм був державною релігією Японії. Зараз він державним культом не вважається, але це не означає послаблення його значення в житті японців, що шанують власну культуру. Культ Аматерасу став особистою справою сімї імператора і його оточення.

Результаты (русский) 1:

Даосизм происходит одновременно с konfucìanstvom, ее учредителем является философ Лао-Цзы. Даосизм был синтез его философии и народные верования. Идеи даосизма изложенные в трактате «Дао де dzìn» (IV-III вв). Главный символ Лаоса религиозно культ Тао, является основной причиной бытия и его завершения, «путь» последовал за все в мире, включая небо. Дао общего права и абсолютной, она царит везде и us′mu на неопределенный срок. Невидимый, неслыханно, недоступных для органов čuttìv, potsìjne и nevečerpne оно дает на протяжении всей жизни. Даже Великий рай следует Дао. Каждый человек, чтобы быть счастливым, должен стать путь Дао, чтобы знать его и быть с ним. Человек как вечной, как пространство, Физическая смерть означает только, что дух отделяется от человека и растворить в makrokosmovì. Цель человека-для достижения своей души, слит с Дао. Для этого требуется spoglâdal′ne отношение к жизни, usluhuvannâ, медитации, для себя, чтобы услышать ритм мира. Так что нравственный идеал даосизм монах отшельник. В этой религии многих богов. Но особое значение уделено земной жизни человека. После смерти и земной жизни цель не возмездие, и он должен быть как больше, поэтому даосских монахов прибегали к магических обрядов с намерением продлить жизнь и найти эликсир бессмертия. Стремление достичь Бессмертие может быть достигнуто путем создания условий для духов монады (почти 36 000 человек), так что они не хотят покидать тело. Это ограничение в пище – отказаться от мяса и вина, а затем от грубой еды, а затем из зерна, и др.Даосизм змінювався поступово – відмовились від відлюдності з ідеєю у-вей(недіяння), даоси синтезували філософські ідеї з примітивними забобонами і віруваннями селянських мас, створили мифи та легенди, котрі стали широко поширені серед населення Китаю.Аморфність віровчення даосизму дозволяє йому мирно співіснувати з буддизмом, навіть запозичуючи дещо з його доктрини. Тому якщо буддизм був впливовим головним чином серед китайської еліти, то соціальною базою даосизму було селянство.Синто (шлях богів) - національна релігія Японії. Вона виникає як синтез культу природи й культу предків. Основу синто як релігії становлять міфи, вміщені в „Кодзиках” та „Ніхонсьокі”. На міфах зібраних в цих творах базується престиж правителів країни, котрі посилались на їх походження від Аматерасу. Місцеві культи відображали інтереси громад, клану, але були байдужі до духовних потреб людини (потім цей пробел заповнив буддизм). У ХІІІ ст. робилися спроби створити догматику синтоїзму (ісе-дзингу). Каноном ісе-дзингу вважають „Пятикнижжя синто”, „Синто-гобусе”. Синтоїстські святилища у ХІІІ-XVI ст. значно поступались будистсьским як економічною могутністю, так і політичним впливом. Поступовий синтез ідей буддизму з традиційними японськими віруваннями створили – синто. Після 1867 р. воно стало державною релігією. В синтоїзмі багато богів, які можуть існувати в рослинах, тваринах, явищах природи, навіть в людях 3 таких вірувань походить культ імператора як Сина сонця. Богів багато, але очолює їх богиня сонця Аматерасу. До синтоїзму ввійшли численні елементи буддизму та конфуціанства. Від імператора до кожного японця в окремості(японської сім'ї) були храми і алтарі для вшанування богині Аматерасу. Синтоїзм став базисом для патриотизму. Після другої половини XIV ст. та до 1946 р. синтоїзм був державною релігією Японії. Зараз він державним культом не вважається, але це не означає послаблення його значення в житті японців, що шанують власну культуру. Культ Аматерасу став особистою справою сімї імператора і його оточення.

Результаты (русский) 2:

Даосизм возникает в одно время с конфуцианством, его учредителем является философ Лао-цзы. Даосизм стал синтезом его философии и народных верований. Идеи даосизма изложены в трактате "Дао дэ дзин" (IV-III вв. До н.э.). Главный символ лаосской религиозно-культовой системы - Дао, это первопричина бытия и его завершения, "путь" по которому движется все в мире, в том числе и Небо. Дао - это Общий закон и Абсолют, он царит везде и в усьму неограниченно. Невидимое, неслыханное, недоступное для органов чувств, потсийне и невечерпне оно дает всем жизнь. Даже великое Небо следует Дао. Каждый человек, чтобы стать счастливой, должна стать на путь Дао, познать его и слиться с ним. Человек такой же вечная, как космос, физическая смерть значит лишь то, что дух отделяется от человека и растворяется в макрокосме. Цель человека -добиться, чтобы ее душа слилась с Дао. Для этого нужно созерцательное отношение к жизни, услухування в себя, медитация, чтобы через себя услышать ритм мира. Поэтому нравственный идеал даосизма - монах-отшельник. В этой религии много богов. Но особое значение придается земной жизни человека. Целью является не воздаяние после смерти, а земное бытие, причем оно должно быть как можно длиннее, поэтому даосские монахи прибегали к магическим обрядам с намерением продлить жизнь и найти эликсир бессмертия. Стремление достичь бессмертия можно осуществить через создание условий для духов-монад (их почти 36000), чтобы они не желали покидать тело. Это ограничение в пище - отказаться от мяса и вина, потом от грубой пищи, затем от зерна и др.
Даосизм менялся постепенно - отказались от видлюдности с идеей у-вэй (недеяние), даосы синтезировали философские идеи с примитивными предрассудками и верованиями крестьянских масс, создали мифи и легенды, которые стали широко распространены среди населения Китая.
Аморфность вероучения даосизма позволяет ему мирно сосуществовать с буддизмом, даже заимствуя кое-что из его доктрины. Поэтому если буддизм был влиятельным главным образом среди китайской элиты, то социальной базой даосизма было крестьянство.
Синто (путь богов) - национальная религия Японии. Она возникает как синтез культа природы и культа предков. Основу синто как религии составляют мифы, помещенные в "Кодзики" и "Нихонсьоки". На мифах собранных в этих произведениях базируется престиж правителей страны, ссылались на их происхождение от Аматерасу. Местные культы отражали интересы общин, клана, но были равнодушны к духовных потребностей человека (потом этот пробел восполнил буддизм).
В XIII в. предпринимались попытки создать догматику синтоизма (ИПЭ-дзингу). Каноном Исэ-дзингу считают "Пятикнижие синто", "Синто-гобусе". Буддистские святилища в XIII-XVI вв. значительно уступали будистсьским как экономической мощью, так и политическим влиянием. Постепенный синтез идей буддизма с традиционными японскими верованиями создали - синто. После 1867 оно стало государственной религией.
В синтоизме много богов, которые могут существовать в растениях, животных, явлениях природы, даже в людях 3 таких верований происходит культ императора как Сына солнца. Богов много, но возглавляет их богиня солнца Аматэрасу. К синтоизма вошли многочисленные элементы буддизма и конфуцианства. От императора до каждого японца в отдельности (японской семьи) были храмы и алтари для чествования богини Аматэрасу. Синтоизм стал базисом для патриотизму. После второй половины XIV в. и до 1946 г.. синтоизм был государственной религией Японии. Сейчас он государственным культом нельзя считать, но это не означает ослабление его значение в жизни японцев, уважают собственную культуру. Культ Аматэрасу стал личным делом семьи императора и его окружения.