Прихильники конфліктологічного підх

Прихильники конфліктологічного підходу відзначають, що ті члени сім’ї, які володіють більшими матеріальними засобами, наділені більшою владою та авторитетом. Х.Хартманн пропонує сучасний варіант теорії конфлікту щодо сім’ї. Для неї сім’я – це «місце боротьби. Сім’я стає полем бою, де відбуваються конфлікти щодо перерозподілу засобів, в тому числі і щодо праці в домашньому господарстві та виховання дітей. Як вважає Х.Хартманн, беззаперечні обов’язки жінки в домашньому господарстві є формою експлуатації, яка склалася відповідно до капіталістичної патріархальної системи. Ця теорія носить назву «марксистсько-феміністської», бо наголошує на використанні «жінки-робітниці» з боку чоловіка-капіталіста, в руках котрого сконцентровані економічні засоби. Отже, в центрі уваги цієї конфліктологічної парадигми є напруження і боротьба всередині сім’ї.
Оскільки даний погляд на сім’ю як на малу соціальну групу лише нещодавно набув статусу домінантного, то більш поширеними є соціальні концепції, в яких сім’я виступає як соціальний інститут. Це є традиційним визначенням для сімейної педагогіки, зокрема – історії сімейного виховання, адже саме історія сімейного виховання пов’язана з інструментальними змінами сім’ї: структурною й організаційною в конкретних історичних умовах.
Соціологічний підхід передбачає розгляд сімейного виховання в єдності й взаємозв’язку таких складових сім’ї, як: подружжя – батьки; батьки – діти; діти – діти (інші родичі – дідусь – бабуся). Реалізуючи такий підхід, можемо розглядати можливі трансформації сімейного виховання, що відбуваються під впливом культурологічних, соціально-структурних, соціально-психологічних і соціально-педагогічних чинників.
Соціологічний підхід при вивченні сімейного виховання безпосередньо пов’язаний із такими поняттями соціології сім’ї, як макрорівень та мікрорівень. Макро- та мікрорівні аналізу виокремлюється в різних галузях наук, у тому числі і в сімейному вихованні. Виходячи з теоретичних положень соціології сім’ї, обґрунтованих О.Антоновим [1], розглядаємо практику й історії сімейного виховання не окремої сім’ї, а виокремлюємо лише ті принципи, форми, методи і прийоми, що розкривають сутність змін і динаміку всієї маси сімей у соціально-історичному просторі і часі у взаємодії з іншими елементами макроструктури.
Розгляд сімейного виховання в контексті мікросоціології сім’ї передбачає розгляд сімейного виховання на конкретному типі сім’ї, історію і біографію її становлення, єднання і роз’єднання, розпад тощо. Мікросоціологія сім’ї має справу не з однією сім’єю, а з окремою моделлю сім’ї , що вивчається на значній кількості прикладів у зв’язку з сімейними подіями, які мають властивість повторюватися у більшості випадків.
Мікросоціологія сім’ї, використовуючи біографічний підхід і аналізуючи сім’ю за стадіями її повного циклу, що виявляється у всій сукупності сімей, здатна з опису окремих випадків скласти емпіричне узагальнення типових траєкторій сімейного життя. У множині сімейних історій складається найбільш повторювані й поширені конфігурації, і відповідно узагальнюється практика виховання.
Сім’ю як соціальний інститут аналізуємо в тому випадку, коли особливо важливим є з’ясувати, наскільки спосіб життя сім’ї, її функціонування в певних межах відповідають чи не відповідають тим чи тим сучасним потребам суспільства. Модель соціального інституту дуже важлива для прогнозування майбутніх змін сім’ї.

Результаты (русский) 2:

Сторонники конфликтологического подхода отмечают, что те члены семьи, которые обладают большими материальными средствами, наделены большей властью и авторитетом. Х.Хартманн предлагает современный вариант теории конфликта в отношении семьи. Для нее семья - это «место борьбы. Семья становится полем боя, где происходят конфликты относительно перераспределения средств, в том числе и о труде в домашнем хозяйстве и воспитании детей. Как считает Х.Хартманн, бесспорные обязанности женщины в домашнем хозяйстве является формой эксплуатации, сложившейся в соответствии с капиталистической патриархальной системы. Эта теория носит название «марксистско-феминистской», так отмечает использовании «женщины-работницы» со стороны мужа-капиталиста, в руках которого сосредоточены экономические средства. Итак, в центре внимания этой конфликтологической парадигмы является напряжение и борьба внутри семьи.
Поскольку данный взгляд на семью как малую социальную группу только недавно получил статус доминантного, то более распространены социальные концепции, в которых семья выступает как социальный институт. Это является традиционным определением для семейной педагогики, в частности - истории семейного воспитания, ведь именно история семейного воспитания связана с инструментальными изменениями семьи: структурной и организационной в конкретных исторических условиях.
Социологический подход предполагает рассмотрение семейного воспитания в единстве и взаимосвязи таких составляющих семьи, как: супруги - родители; родители - дети; дети - дети (другие родственники - дедушка - бабушка). Реализуя такой подход, мы можем рассматривать возможные трансформации семейного воспитания, происходящие под влиянием культурологических, социально-структурных, социально-психологических и социально-педагогических факторов.
Социологический подход при изучении семейного воспитания непосредственно связан с такими понятиями социологии семьи, как макроуровень и микроуровень. Макро- и микроуровне анализа выделяется в различных отраслях науки, в том числе и в семейном воспитании. Исходя из теоретических положений социологии семьи, обоснованных Антонова [1], рассматриваем практику и истории семейного воспитания не отдельной семьи, а выделяем только те принципы, формы, методы и приемы, раскрывающие сущность изменений и динамику всей массы семей в социально-историческом пространстве и времени во взаимодействии с другими элементами макроструктуры.
рассмотрение семейного воспитания в контексте микросоциологии семьи предполагает рассмотрение семейного воспитания на конкретном типе семьи, историю и биографию ее становления, единения и разъединения, распад и тому подобное. Микросоциология семьи имеет дело не с одной семьей, а с отдельной моделью семьи, изучается на значительном количестве примеров в связи с семейными событиями, которые имеют свойство повторяться в большинстве случаев.
Микросоциология семьи, используя биографический подход и анализируя семью по стадиям ее полного цикла, оказывается во всей совокупности семей, способна с описания отдельных случаев составить эмпирическое обобщение типичных траекторий семейной жизни. В множестве семейных историй состоит наиболее повторяющиеся и распространенные конфигурации, и соответственно обобщается практика воспитания.
Семью как социальный институт анализируем в том случае, когда особенно важно выяснить, насколько образ жизни семьи, ее функционирования в определенных пределах соответствуют ли не соответствуют тем или иным современным потребностям общества. Модель социального института очень важна для прогнозирования будущих изменений семьи.