Юзікова Н.С. підкреслює, що неповно

Юзікова Н.С. підкреслює, що неповнолітні правопорушники становлять своєрідну типологічну групу, відрізняються від дорослих злочинців як за характером та ступенем суспільної небезпечності вчинюваних злочинів, так і за особливостями особи, яка відзначається недостатньою соціальною зрілістю, незавершеністю інтелектуально-вольового розвитку [26].
З точки зору соціально-психологічної характеристики, неповнолітньому злочинцю притаманні: схильності до вживання алкоголю, наркотиків, азартних ігор, статевої розбещеності, дармоїдства, насильницьких дій стосовно іншої людини, слабшої за нього; низький культурний рівень у порівнянні з законослухняними однолітками; низький культурний рівень, зневага до моральних цінностей, викривлене розуміння понять «товариство», «мужність», яскраво виражені антигромадські погляди. Поряд зі спільними рисами, властиви- ми неповнолітнім відповідних вікових груп, психічні якості різні й індивідуальні для кожного неповнолітнього, що опинився у конфлікті із законом. Як правило, протиправні дії починають вчинюватися неповнолітніми молодшого шкільного віку, хоча їх частка в загальній кількості злочинів неповнолітніх набагато менша, ніж старших підлітків. У підлітковому віці поряд з процесами пізнання, зростанням самосвідомості, почуттям відповідальності в окремих підлітків проявляється недбале ставлення до суспільних вимог, брутальність до старших, цинізм, замкнутість, упертість. Підлітковий вік – най- більш суперечливий і динамічний період у житті людини, його ще визначають як перехідний. Саме у віці від 11 до 15 років підліток перебуває в стані переходу від дитинства до дорослості, від незрілості до зрілості. Тому в її поведінці виявляється суперечливість і нестійкість, різкі коливання від наївно-дитячих вчинків до серйозно мотивованих дій. Людина підліткового віку виявляється, як правило, позбавлена послідовної і твердої лінії поведінки. Звідси її особлива схильність до різного роду впливів, у тому числі й таких, які зводять із правильного шляху і служать причиною іноді серйозних помилок і відхилень від суспільної моралі, призводять до моральних зривів і падінь особистості [21, С. 7]. Неповнолітні, що досягли 16-річного віку та отримали певну освіту, мають такий рівень розвитку, що дозволяє їм усвідомлювати свої дії й керувати ними. Відповідний рівень сві- домості та соціального розвитку формується з досягненням віку, коли під впливом сім’ї, школи, соціального оточення підліток розу- міє, що є добром і що є злом, у яких випадках його дії можуть завдати шкоди іншим людям і суспільству [17, С. 187]. Водночас, враховуючи те, що небезпека здійснення деяких злочинів існує й у більш ранньому віці, законодавством встановлено, що кримінальній відповідальності підляга- ють особи, яким до вчинення злочину випо- внилося 16 років, а особи віком від 14 до 16 років можуть бути суб’єктом злочину лише у разі вчинення ними злочинів, передбачених у ч. 2 ст. 22 КК України. Діти до 14 років не підлягають кримінальній відповідальності [17, С. 87].

Результаты (русский) 1:

N. s. Ûzìkova подчеркивает, что несовершеннолетних правонарушителей составляют своего рода типологические группы отличаются от взрослых правонарушителей как характер и степень общественной опасности совершенного преступления и черты лица, которая характеризуется отсутствием социальной зрелости, nezaveršenìstû упражнения vol′ovogo развития [26].З точки зору соціально-психологічної характеристики, неповнолітньому злочинцю притаманні: схильності до вживання алкоголю, наркотиків, азартних ігор, статевої розбещеності, дармоїдства, насильницьких дій стосовно іншої людини, слабшої за нього; низький культурний рівень у порівнянні з законослухняними однолітками; низький культурний рівень, зневага до моральних цінностей, викривлене розуміння понять «товариство», «мужність», яскраво виражені антигромадські погляди. Поряд зі спільними рисами, властиви- ми неповнолітнім відповідних вікових груп, психічні якості різні й індивідуальні для кожного неповнолітнього, що опинився у конфлікті із законом. Як правило, протиправні дії починають вчинюватися неповнолітніми молодшого шкільного віку, хоча їх частка в загальній кількості злочинів неповнолітніх набагато менша, ніж старших підлітків. У підлітковому віці поряд з процесами пізнання, зростанням самосвідомості, почуттям відповідальності в окремих підлітків проявляється недбале ставлення до суспільних вимог, брутальність до старших, цинізм, замкнутість, упертість. Підлітковий вік – най- більш суперечливий і динамічний період у житті людини, його ще визначають як перехідний. Саме у віці від 11 до 15 років підліток перебуває в стані переходу від дитинства до дорослості, від незрілості до зрілості. Тому в її поведінці виявляється суперечливість і нестійкість, різкі коливання від наївно-дитячих вчинків до серйозно мотивованих дій. Людина підліткового віку виявляється, як правило, позбавлена послідовної і твердої лінії поведінки. Звідси її особлива схильність до різного роду впливів, у тому числі й таких, які зводять із правильного шляху і служать причиною іноді серйозних помилок і відхилень від суспільної моралі, призводять до моральних зривів і падінь особистості [21, С. 7]. Неповнолітні, що досягли 16-річного віку та отримали певну освіту, мають такий рівень розвитку, що дозволяє їм усвідомлювати свої дії й керувати ними. Відповідний рівень сві- домості та соціального розвитку формується з досягненням віку, коли під впливом сім’ї, школи, соціального оточення підліток розу- міє, що є добром і що є злом, у яких випадках його дії можуть завдати шкоди іншим людям і суспільству [17, С. 187]. Водночас, враховуючи те, що небезпека здійснення деяких злочинів існує й у більш ранньому віці, законодавством встановлено, що кримінальній відповідальності підляга- ють особи, яким до вчинення злочину випо- внилося 16 років, а особи віком від 14 до 16 років можуть бути суб’єктом злочину лише у разі вчинення ними злочинів, передбачених у ч. 2 ст. 22 КК України. Діти до 14 років не підлягають кримінальній відповідальності [17, С. 87].

Результаты (русский) 2:

Юзикова Н.С. подчеркивает, что несовершеннолетние правонарушители составляют своеобразную типологическую группу, отличаются от взрослых преступников как по характеру и степени общественной опасности совершенных преступлений, так и по особенностям лица, отмечается недостаточной социальной зрелостью, незавершенностью интеллектуально-волевого развития [26].
С точки зрения социально- психологической характеристики, несовершеннолетнему преступнику присущи: склонности к употреблению алкоголя, наркотиков, азартных игр, половой распущенности, тунеядства, насильственных действий в отношении другого человека, более слабой его; низкий уровень по сравнению с законопослушными сверстниками; низкий уровень, пренебрежение к моральным ценностям, искаженное понимание понятий «общество», «мужество», ярко выражены антиобщественные взгляды. Наряду с общими чертами, властиви- мы несовершеннолетним соответствующих возрастных групп, психические качества разные и индивидуальные для каждого несовершеннолетнего, оказавшегося в конфликте с законом. Как правило, противоправные действия начинают вчинюватися несовершеннолетними младшего школьного возраста, хотя их доля в общем количестве преступлений несовершеннолетних гораздо меньше, чем старших подростков. В подростковом возрасте наряду с процессами познания, ростом самосознания, чувством ответственности в отдельных подростков проявляется небрежное отношение к общественным требованиям, грубость к старшим, цинизм, замкнутость, упрямство. Подростковый возраст - самый более противоречивый и динамичный период в жизни человека, его еще определяют как переходный. Именно в возрасте от 11 до 15 лет подросток находится в состоянии перехода от детства к взрослости, от незрелости к зрелости. Поэтому в его поведении проявляется противоречивость и неустойчивость, резкие колебания от наивно-детских поступков к серьезным мотивированных действий. Человек подросткового возраста оказывается, как правило, лишена последовательной и твердой линии поведения. Отсюда ее особая склонность к различного рода воздействиям, в том числе и таких, которые сводят с правильного пути и служат причиной иногда серьезных ошибок и отклонений от общественной морали, приводят к моральным срывам и падений личности [21, С. 7]. Несовершеннолетние, достигшие 16-летнего возраста и получили определенное образование, имеют такой уровень развития, что позволяет им осознавать свои действия и руководить ими. Соответствующий уровень ми- домости и социального развития формируется с достижением возраста, когда под влиянием семьи, школы, социального окружения подросток по- мие, что есть добро и что есть зло, в каких случаях его действия могут причинить вред другим людям и обществу [ 17 С. 187]. В то же время, учитывая то, что опасность осуществления некоторых преступлений существует и в более раннем возрасте, законодательством установлено, что уголовной ответственности пидляга- ют лица, которым до совершения преступления випо- внилося 16 лет, а лица в возрасте от 14 до 16 лет могут быть суб ' объектом преступления лишь в случае совершения ими преступлений, предусмотренных в ч. 2 ст. 22 УК Украины. Дети до 14 лет не подлежат уголовной ответственности [17, С. 87].