Безперечним лідером американських ж

Безперечним лідером американських живописців, які створювали панорамні картини, швидко став один із найвідоміших і талановитих творців масової культури Сполучених Штатів першої половини ХІХ сторіччя актор, художник і театральний продюсер Джон Бенвард. Наприкінці 1820-х років він заявив про себе як майстерний виконавець шекспірівських ролей на сценах так званих «ковчегів», величезних плавучих театрів, які регулярно відправлялися на гастролі до нових західних територій Америки після відкриття каналу Ері в 1825-му році. Однак справжній талант Бенварда проявився в царині демократичного живопису. За його спогадами, на початку 1840-х років він прочитав кілька критичних публікацій відомого журналіста і популярного письменника Джорджа Ліппарда, котрий звинувачував американських художників у байдужому ставленні до розвитку національного живопису, оскільки вони не спромоглися відтворити на своїх полотнах велич демократичної Америки. Натхненний закликами Ліппарда, Бенвард покинув свій плавучий театр і розпочав тривалу підготовку до створення найбільшої в світі панорами, яка перегодом зробила його багатієм і абсолютним рекордсменом серед тогочасних майстрів популярного жанру.
На маленькому човні, який став його малярською студією, озброєний рушницею, позаяк йому доводилося подорожувати небезпечними прикордонними територіями, котрі належали тубільним індіанським племенам, Бенвард почав своє плавання величною рікою Міссісіпі. Він часто зупинявся, ретельно замальовував місцеві пейзажі, а потім повертався до стаціонарної майстерні, розташованої у місті Луїсвілль, де переносив зображення на велике панорамне полотно. Відповідно до авторського задуму фінальний витвір мав бути трохи більшим за 400 метрів завдовжки, але довідавшись про розміри картин братів Ганінгтон, художник взяв за мету перевершити їхній рекордний результат. Наприкінці 1840-х років він завершив роботу над панорамним малюнком, довжина якого, відповідно до інформації, що друкувалася в рекламних оголошеннях, дорівнювала трьом милям (4 кілометри 800 метрів). За словами автора, на полотні йому вдалося охопити територію площею близько 1200 миль. Варто зауважити, що конкуренти неодноразово звинувачували Бенварда в зухвалому перебільшенні й навмисній містифікації, адже за їхніми відомостями, його картина була не більшою за 600 метрів, проте вони не спромоглися довести будь-які факти шахрайства в суді. У квітні 1846-го року колишній однокласник Бенварда популярний літератор Селім Вудворт завітав до студії в Луїсвіллі й залишив у своєму щоденнику згадку про «полотно довжиною в три милі», над яким наполегливо працював його приятель.
Бенвард уподібнював творчість художника-творця по-справжньому величних картин до роботи письменника, що працює над романами, котрі складаються з багатьох розділів. Саме тому він розділив свою «Велику картину розміром у 3 милі» («The Great Three-Mile Painting» або «The Grand Moving Panorama») на окремі змістові фрагменти, кожен з який був присвячений визначним регіональним пам’яткам і цікавим подіям із життя мешканців Міссісіпі. За допомогою спеціальних технічних засобів «розділи» по черзі з’являлися перед глядачами, подібно до того, як відбувається демонстрація сучасних слайд-шоу. Під час показу художник особисто детально коментував кожен фрагмент. Журналісти, що відвідували вистави, із подивом згадували, що поєднання візуального зображення з майстерною сценічною декламацією авторського тексту справляло дивовижне, майже містичне враження. Деякі особливо емоційні відвідувачі вимагали негайно зупинити демонстрацію, адже їм здавалося, що панорама оберталася на магічний екран — вони були переконані, що бачили на ній власні домівки і дружин із малими дітьми, що привітно змахують руками, закликаючи скоріше повертатися додому.

Результаты (английский) 1:

The undisputed leader of American painters who create panoramic pictures, quickly became one of the most famous and talented creators of popular culture of the United States of the first half of the 19th century actor, artist and theatre producer John Benvard. At the end of 1820-ies he established himself as a skilled performer of Shakespearean roles on the stages of the so-called "arks image, huge floating theatres that regularly went on tour to the new Western territories of America after the opening of the Erie Canal in 1825, the year. However, the true talent Benvarda showed up in the field of democratic art. In his memoirs, in the early 1840 's, he read multiple critical publications known journalist and popular writer George Lìpparda, who accused the American artists in bajdužomu attitude towards the development of national art, as they failed to play to their canvases the greatness of democratic America. Inspired by calls to Lìpparda, Benvard left his floating theater and began a long training to create the world's largest panorama that peregodom made him a rich man and the absolute record among the contemporary masters of the popular genre.On a small boat, which became his malârs′koû Studio, armed with a gun because he had to travel the dangerous border territories that belonged to the tubìl′nim Indian tribes, Benvard began his voyage the majestic Mississippi River. He often stopped, carefully zamal′ovuvav the local landscapes, and then returned to the stationary shop, located in Louisville, where the passed image on a large panoramic canvas. According to the author's final design work had to be a little greater than 400 meters long, but knowing about the size of paintings Ganìngton brothers, the artist took aim to surpass their record breaking result. At the end of 1840-ies he completed work on a panoramic picture, the length of which, according to information published in advertisements, was three miles (4 kilometers 800 meters). According to the author, on the canvas he was able to cover an area of about 1200 miles. It is worth noting that competitors have repeatedly accused Benvarda in audacious perebìl′šennì and deliberate hoaxes, because according to their information, his picture was no greater than 600 meters, but they failed to prove any facts of fraud in court. In April 1846, a former classmate of Benvarda popular writer Selim Vudvort came to the Studio in Louisville and left in his diary of "fabric length of three miles, over which worked his buddy. Бенвард уподібнював творчість художника-творця по-справжньому величних картин до роботи письменника, що працює над романами, котрі складаються з багатьох розділів. Саме тому він розділив свою «Велику картину розміром у 3 милі» («The Great Three-Mile Painting» або «The Grand Moving Panorama») на окремі змістові фрагменти, кожен з який був присвячений визначним регіональним пам’яткам і цікавим подіям із життя мешканців Міссісіпі. За допомогою спеціальних технічних засобів «розділи» по черзі з’являлися перед глядачами, подібно до того, як відбувається демонстрація сучасних слайд-шоу. Під час показу художник особисто детально коментував кожен фрагмент. Журналісти, що відвідували вистави, із подивом згадували, що поєднання візуального зображення з майстерною сценічною декламацією авторського тексту справляло дивовижне, майже містичне враження. Деякі особливо емоційні відвідувачі вимагали негайно зупинити демонстрацію, адже їм здавалося, що панорама оберталася на магічний екран — вони були переконані, що бачили на ній власні домівки і дружин із малими дітьми, що привітно змахують руками, закликаючи скоріше повертатися додому.

Результаты (английский) 3:

The undisputed leader American painters, who create panoramic pictures, quickly became one of the most famous and talented creators of mass culture of the United States of the first half of XIX century actor,The painter and theatrical producer John Бенвард. In late 1820 years he declared himself a performer шекспірівських roles in so-called "ковчегів, huge floating theaters,Who regularly went on tour in western areas of America after opening the channel Freer 1825-th year. However real talent Бенварда manifested itself in the area of democratic painting. In his memoriesAt the beginning of 1840-ies he read several critical articles known journalist and popular writer George Ліппарда,Who accused the American artists in indifference toward the development of national painting, since they failed to play on his canvas greatness democratic America.