Може, тут Альпи зійшлись ненароком?

Може, тут Альпи зійшлись ненароком?Хмара похмура над замком високим...Сонце крізь неї прорвалось гаряче,Малесенька ватра вівчарська неначе.На верховині, ламаючи тіні,Тремтить боязке, невиразне промінняІ розчиняється в синій оселі,Мов нетривкі золоті акварелі.Уж тепер тихий, темний, відвертий.При березі стали розтріпані верби.Будується дім і сумує сьогодні:Гадає, чи теплі в людини долоні.Заграють вогні, і відразу, здається,Тепло розіллється від серця до серця,І тіні сховаються почорнілі —Засне упокорене дзеркало хвилі....Кажуть: ніде і ні в якому країзаходу сонця такого немає.Я знаю і це відчуваю незмінно,Бо тут моя доля, моя батьківщина.

Результаты (белорусский) 1:

Можа, тут Альпы сышліся незнарок?
Воблака воблачна над замкам высокім ...
Сонца скрозь яе прарвалася горача,
Маленькая вогнішча пастуховая быццам.

На вяршыні, ламаючы цені,
Дрыжыць нясмелае, невыразнае прамяні
І раствараецца ў сіні дом,
Нібы нетрывалыя залатыя акварэлі.

Ужо цяпер ціхі, цёмны, адкрыты.
На беразе сталі растрапаныя вярбы.
Будуецца дом і сумуе сёння:
Ці думае, цёплыя ці ёсць у чалавека далоні.

Зайграюць агні, і адразу, здаецца,
Цяпло разальецца ад сэрца да сэрца,
і цені схаваюцца счарнелыя -
Засне пакорлівае люстэрка хвалі.

... Кажуць: нідзе і ні ў якім краі
заходу такога няма.
Я ведаю і адчуваю гэта нязменна,
Таму што тут мой лёс, мая радзіма.